Канадські вчені виявили, що псилоцибін – психоактивна сполука з галюциногенних грибів – знижує частоту агресивних атак у мангрового ривулуса.
Однак дослідники поки що не можуть визначити, чи пов’язано це зі зменшенням агресії чи із загальним зниженням рухової активності риб, пише Zmescience.
Мангровий рівулус (Kryptolebias marmoratus) – невелика риба, відома схильністю до нападів на своїх родичів. Незважаючи на довжину всього близько 2 см, ці риби активно захищають свою територію та демонструють агресію під час зустрічі з потенційними суперниками.
Відео дняЩоб з’ясувати, як психоактивні речовини впливають на таку поведінку, канадські дослідники провели експеримент із псилоцибіном. Результати показали, що після впливу цієї сполуки риби рідше робили різкі ривки в бік суперників. При цьому деякі інші форми соціальної поведінки практично не змінилися.
Дослідження може допомогти вченим краще зрозуміти механізми, що регулюють агресію, однак його результати поки що не можна безпосередньо переносити на людину.
Як псилоцибін вплинув на поведінку риб
В експерименті брали участь 32 мангрові ривулуси. Їх розділили на дві групи: одна отримувала псилоцибін, інша виступала контрольною.
Кожну рибу поміщали в акваріум навпроти іншої особини приблизно такого ж розміру. Між ними була сітчаста перегородка, яка дозволяла бачити й відчувати запах суперника, але не давала вступити у фізичний конфлікт.
Протягом 15 хвилин дослідники спостерігали за поведінкою риб і фіксували прояви агресії.
Виявилося, що особини, які зазнали впливу псилоцибіну, значно рідше здійснювали різкі випади в бік потенційного супротивника. При цьому вони продовжували демонструвати деякі інші форми взаємодії, зокрема поверталися до суперника.
Як пояснила провідна авторка дослідження Дейна Форсайт, результати вказали на те, що псилоцибін може вибірково впливати на найбільш інтенсивні форми агресивної поведінки, не пригнічуючи всі соціальні реакції.
Однак вчені помітили важливу особливість: риби після впливу сполуки загалом рухалися менше. Тому поки що незрозуміло, чи справді препарат знижував схильність до агресії, чи просто зменшував ймовірність будь-яких активних дій.
Чому для дослідження обрали незвичайну рибу
Мангровий ривулус цікавий вченим не тільки своєю поведінкою. Ця риба має низку незвичайних біологічних особливостей.
Вона мешкає в мангрових заростях. За високої вологості рівулуси здатні тривалий час перебувати поза водою, ховатися в гниючій деревині та пересуватися по вологій поверхні.
Ще одна особливість пов’язана з розмноженням: більшість особин цього виду є гермафродитами і здатні до самозапліднення. Завдяки цьому деякі лабораторні лінії відрізняються високою генетичною однорідністю.
Для дослідників це є перевагою, оскільки дозволяє вивчати вплив різних сполук із меншим впливом генетичних відмінностей між особинами.
Поєднання генетичної однорідності та вираженої територіальної поведінки робить мангрового ривулуса зручною моделлю для вивчення біологічних механізмів агресії.
Як результати можуть допомогти у вивченні людського мозку
Псилоцибін привертає увагу вчених завдяки своєму впливу на серотонінову систему, яка бере участь у регуляції настрою, стресових реакцій та соціальної поведінки.
Деякі механізми передачі нервових сигналів є спільними для різних видів тварин. Тому дослідження на рибах можуть допомогти визначити, які процеси в нервовій системі пов’язані зі зміною поведінки під впливом психоактивних сполук.
Попередні експерименти також вказували на можливий вплив подібних речовин на поведінку тварин. Зокрема, дослідження на рибах даніо-реріо та гризунах виявляли зміни дослідницької активності, стресових реакцій та агресивної поведінки.
Проте результати нового експерименту не означають, що псилоцибін здатний лікувати агресію у людей. Дослідження було невеликим, а вплив речовини оцінювали в короткостроковій перспективі.
Вченим ще належить з’ясувати, як довго зберігаються зміни поведінки, які саме серотонінові рецептори беруть участь у цьому процесі та наскільки спостережуваний ефект пов’язаний зі зменшенням агресії, а не рухової активності.
За словами старшої авторки дослідження Сьюзі Каррі, подальші експерименти можуть допомогти розібратися в механізмах впливу псилоцибіну на нервові сигнали та пояснити, чому одні форми соціальної поведінки змінюються, а інші залишаються практично незмінними.
Таким чином, експеримент показав, що псилоцибін здатний змінювати окремі прояви агресивної поведінки у мангрового рівулуса. Однак для розуміння причин цього ефекту та оцінки його значення для вивчення людського мозку необхідні додаткові дослідження.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Як з’явилася одна з найважливіших річок світу: вчені розкрили таємницю походження
- У Сибіру знайшли невідому тварину льодовикового періоду: що з'ясували вчені
- Робот спустився під землю біля Арарату: там шукають сліди Ноєвого ковчега
