Коли чуєш останні пасажі Дональда Трампа, холоне серце від цинізму. Він відмовляється називати Путіна диктатором і публічно просторікує, ніби той "нічого поганого в Україні не зробив". Це лунає тоді, коли російські бомби щодня вибивають нашу енергетику, руйнують пологові будинки та вбивають немовлят. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Відбілювання диктатора та небезпечні торги
Трамп наївно вірить, що війну можна завершити бізнесовою оборудкою, вихваляючи кремлівського вбивцю так само, як колись розсипав компліменти Кім Чен Ину.
Ба більше, у хід ідуть методи неприхованого тиску. Дивні "технічні проблеми" з роботою Starlink і Starshield, перебої в передачі розвідданих, штучні затримки з ракетами до комплексів Patriot – усе це надто скидається на шантаж.
І якщо Марко Рубіо намагається згладити кути й відбілити ситуацію, то ми знаємо: за подібні маневри Вашингтона українці розплачуються життями. Але зламати наш опір чи нав'язати капітуляцію кулуарними погрозами не вдасться.
Вологі фантазії Кремля про поділ планети
Головним архітектором ілюзорної "нової Ялти" виступає саме Москва. Путін болісно прагне повернути часи, коли світові імперії креслили кордони на мапі. Саме через тваринний страх він уникає зустрічей у Флориді – параноя не пускає його туди, де нещодавно стріляли в Трампа.
Натомість він відчайдушно намагається організувати саміт у Китаї в межах АТЕС, аби сісти за стіл поруч із лідерами США та КНР.
Мета кремлівського керманича очевидна: створити картинку, ніби наддержави знову вирішують усе, а йому дали зелене світло остаточно "розібратися" з Україною. Але Путін забуває, що Росія – давно не радянська імперія. Москва сьогодні – виснажений санкціями сировинний придаток, який Пекін методично "доїть". Сі Цзіньпіну немає сенсу штучно підвищувати статус токсичного Путіна до рівня рівного партнера: Китай прагне говорити зі США напряму.
Чому "нова Ялта" зазнає фіаско
Будь-які мрії Трампа, Путіна і Сі поділити світ приречені на гучний провал. По-перше, між ними прірва стратегічних суперечностей. Трамп заявляє про намір обговорювати денуклеаризацію, але ні Росія, ні Китай на скорочення ядерних потенціалів не підуть.
На Близькому Сході назріває новий удар по Ірану, що б'є по спільних інтересах Москви й Пекіна. Спроба косплеїти Рузвельта, Черчилля і Сталіна виглядає жалюгідною пародією – сорок п'ятий рік минув безповоротно.
По-друге, сучасний світ давно не обмежується трьома гравцями. Неможливо ігнорувати Індію, країни Глобального Півдня та, насамперед, Європу. Європейський Союз – це гігантські ринки, без яких не виживе жодна економіка. Так, у Європі є тягар консенсусу 27 країн і деструктивна поведінка діячів типу Орбана. Проте європейці усвідомлюють екзистенційну загрозу: якщо впаде Україна, Путін піде далі. Європа не дозволить відсунути себе на узбіччя історії.
Суб'єктність України та запобіжники для Трампа
Найголовніше: ні Трамп, ні Путін, ні Кушнер із Віткоффом нічого не вирішать без нас. Україна абсолютно суб'єктна і є незамінним форпостом для виживання всього вільного світу.
Ми не погодимося на мир ціною капітуляції, відмови від територій чи відмови від дієвих гарантій безпеки рівня п'ятої статті НАТО з розміщенням західних баз на нашій землі. Фальшиві папірці на зразок Будапештського меморандуму українці більше не підпишуть.
Та й самому Трампу варто пам'ятати про червоні лінії. Після проміжних виборів його сваволя натрапить на залізобетонний опір Конгресу. Погрози блокування бюджетів Пентагону, розслідування саботажу щодо Starlink і ризик імпічменту швидко протверезять Білий дім.
Спроба подарувати Путіну перемогу перетвориться для Трампа на особисту історичну ганьбу. Зірвати змову диктаторів цілком реально – через непохитну стійкість українського народу та міцний, консолідований фронт з європейськими союзниками.