Новий сезон НБА обіцяє чергове протистояння за владу на Заході. Оклахома-Сіті Тандер і Сан-Антоніо Сперс уже довели, що здатні не просто конкурувати з найсильнішими, а й визначати майбутнє всієї ліги.
Минулого сезону саме ці команди розіграли путівку до фіналу НБА, подарувавши вболівальникам принципову серію. Тепер Тандер прагнуть реваншу, а Сперс хочуть довести, що їхній успіх – не випадковість, а початок нової династії.
Втім, за спинами фаворитів вистачає амбітних переслідувачів. Лос-Анджелес Лейкерс із Лукою Дончичем мріють повернутися на вершину, а Денвер Наггетс сподіваються, що Нікола Йокич знову перетворить їх на справжніх претендентів на титул.
Є й низка міцних колективів, за якими варто стежити. Особливу увагу привертатиме Юта. По-перше, там грає Святослав Михайлюк – єдиний українець у лізі. По-друге, клуб із Солт-Лейк-Сіті нарешті зібрав склад, здатний боротися за серйозні цілі.
Оклахома та Сан-Антоніо – головні фаворити
Якщо шукати дві команди з найкращими шансами виграти Західну конференцію, далеко ходити не потрібно. Оклахома-Сіті Тандер і Сан-Антоніо Сперс розпочинають сезон серед головних претендентів на найвищі місця. Водночас кожна команда має власні аргументи на користь чемпіонських амбіцій.
Getty Images
Для Оклахоми новий чемпіонат – передусім можливість реабілітуватися. Команда Шая Гілджес-Александера завершила регулярний сезон із найкращим результатом у лізі – 64 перемоги за 18 поразок. Однак цього виявилося недостатньо: у фіналі Західної конференції Тандер поступилися Сан-Антоніо в семи матчах.
Перевага Сперс була відчутною й у регулярному чемпіонаті – 3:1 в особистих зустрічах. Тепер у "громовержців" є додатковий стимул довести, що та невдача була лише тимчасовою перешкодою.
Шай залишається центральною фігурою проєкту. Канадець здатний набирати очки найрізноманітнішими способами, контролювати темп гри та брати на себе відповідальність у вирішальні моменти. Саме від його виступів значною мірою залежатиме, чи зможе Оклахома повернутися до фіналу.
Важливо й те, що поруч із ним є Чет Голмгрен і Джейлен Вільямс. Якщо останньому вдасться провести повноцінний сезон без серйозних проблем зі здоров'ям, атакувальний потенціал Тандер помітно зросте.
Голмгрен, зі свого боку, відверто поступився Віктору Вембаньямі в очному протистоянні плейоф. Після цього чимало вболівальників заговорили про необхідність набрати м'язову масу, щоб ефективніше боротися з потужними центровими. Бігмен справді попрацював над фізичною формою, але додав лише чотири фунти (1,8 кг). Ця скромна зміна ваги стала одним із головних мемів міжсезоння.
Ще одна перевага Тандер – системність. Команда Марка Дейгнолта не залежить від одного сценарію гри, якісно працює в захисті та має достатньо молодих баскетболістів, щоб підтримувати високий темп упродовж усього матчу.
Водночас кадрові зміни в міжсезоння, зокрема відхід Лугенца Дорта й Аарона Віггінса, можуть позначитися на глибині складу.
У Сперс ситуація інша. Якщо Оклахома вже знає смак чемпіонства, то Сан-Антоніо будує команду, здатну надовго закріпитися серед еліти. І головний аргумент техасців – Віктор Вембаньяма.
Французький центровий поступово перетворюється на гравця, навколо якого можна побудувати команду чемпіонського рівня. Його зріст, мобільність, захисні здібності та вміння атакувати з периметра створюють суперникам проблеми, до яких непросто підготуватися. Вембаньяма здатний впливати на гру навіть без м'яча, перекриваючи суперникам простір під кільцем і змінюючи їхні рішення в атаці.
Водночас він уже не самотній у своїх амбіціях. Де'Аарон Фокс додає команді швидкості та досвіду, Стефон Касл продовжує розвиватися, а Ділан Гарпер розширює вибір варіантів на периметрі. Це вже не просто перспективна молодь, а колектив із серйозними амбіціями та досвідом боротьби на найвищому рівні.
Щоправда, щодо Фокса залишаються запитання. Захисник не виправдав очікувань у фінальній серії проти Нікс, проваливши протистояння. Тож тепер всі очікують чи зможе він упоратися з тиском і критикою та повернутися на звичний рівень.
Головна перевага Сан-Антоніо – відчуття, що команда ще не досягла своєї стелі. Якщо Вембаньяма уникатиме травм, а молоді партнери зроблять наступний крок у розвитку, Сперс можуть бути навіть небезпечнішими, ніж торік.
Дончич і його шанси на перший титул
Лука Дончич уже давно належить до найкращих баскетболістів світу. Словенець здатний набирати величезну кількість очок, створювати моменти для партнерів і контролювати перебіг гри. Його атакувальний арсенал і вміння читати захист суперника роблять його одним із найскладніших опонентів у лізі.
Але головного досягнення в його кар'єрі досі немає – чемпіонського персня НБА.
У Лос-Анджелесі після відходу Леброна Дончич отримав шанс побудувати команду навколо себе й зробити наступний крок. Проте сама присутність суперзірки не перетворює клуб на фаворита. До того ж і сам словенець не позбавлений слабких місць: іноді він недостатньо активно працює в захисті, а суперечки із суддями нерідко відволікають його від гри та закінчуються технічними фолами.
Ключове питання – оточення Дончича. Словенцю потрібні різнопланові партнери, здатні якісно захищатися, влучати з периметра та знімати з нього частину навантаження в атаці. Схожий за задумом колектив вдалося зібрати в Далласі навесні 2024 року, що й допомогло Маверікс дістатися фіналу НБА.
Згодом травми партнерів і самого Луки ускладнили ситуацію, а потім сталося шокове рішення Ніко Гаррісона обміняти франчайз-гравця до Лейкерс. Зрештою цей крок коштував Гаррісону посади.
Не менш важливим є наявність сильного центрового, який допоможе протистояти таким гігантам, як Вембаньяма та Нікола Йокич. Роб Пелінка, президент із баскетбольних операцій "озерників", схоже, знайшов потрібного гравця. Вокер Кеслер вирізняється вмінням захищати кільце та регулярно ставити блок-шоти.
Однак є нюанс: його кар'єра в НБА налічує лише три сезони. До того ж у попередньому чемпіонаті він провів лише п'ять матчів, після чого вибув на сім місяців через серйозну травму. Тому його фізичний стан і здатність витримувати навантаження протягом повного сезону матимуть особливе значення.
Цікаво буде поспостерігати й за Остіном Рівзом у ролі другої опції в нападі. Раніше його результативні відрізки неодноразово рятували команду, але тепер відповідальності може стати ще більше.
З огляду на силу Тандер і Сперс, Лейкерс поки не виглядають беззаперечним претендентом на фінал Західної конференції. Водночас списувати Луку та компанію з рахунків не варто. Якщо нові партнери швидко знайдуть спільну мову, а команда уникне серйозних кадрових втрат, Дончич цілком може зробити ще одну спробу поборотися за омріяний титул.
Денвер із Йокичем, але далеко від чемпіонства
Нікола Йокич залишається одним із найкращих баскетболістів світу. Серб здатний керувати нападом, роздавати передачі на рівні провідних плеймейкерів і набирати очки без зайвих зусиль.
Проблема Денвер Наггетс полягає в тому, що навіть геніальна гра лідера не здатна компенсувати всі недоліки команди.
Попередній плейоф став для Денвера болючим розчаруванням. Наггетс вилетіли вже в першому раунді, поступившись Міннесоті в шести матчах. Йокич знову довів свій клас, але підтримки партнерів виявилося недостатньо.
Найбільше запитань виникає до Джамала Мюррея. Денверу потрібен стабільний другий творець атак, який дозволить Йокичу частіше відпочивати й не брати на себе практично всю відповідальність у вирішальні хвилини.
Канадець часом видає матчі на рівні претендента на звання MVP, але потім може зникнути на кілька поєдинків. Така нестабільність особливо дорого коштує в плейоф, де ціна кожної помилки зростає.
Звісно, команду, у складі якої грає Йокич, не можна викреслювати з чемпіонської гонки, але в Денвер слабко віриться.
Болючим може виявитися й відхід Пейтона Вотсона до Клівленд Кавальєрс. Він додавав енергії в захисті та був корисним в атаці, а його універсальність дозволяла тренерському штабу варіювати склад. Відчутною втратою може стати й відхід Тіма Гардвея-молодшого, який приносив із лави запасних у середньому 13,5 очка за матч і реалізовував 40,7% триочкових – найкращий показник у його кар'єрі. Тепер снайпер продовжить виступи за Маямі Гіт.
Відверто кажучи, завдяки таланту Йокича Наггетс мають пробитися до плейоф. Проте за нинішнього балансу сил навіть вихід до другого раунду може стати для команди цілком прийнятним результатом.
Х'юстон і Міннесота – сірі кардинали Заходу
Дещо в тіні залишаються Х'юстон Рокетс і Міннесота Тімбервулвз. Проте саме ці команди можуть стати головними порушниками порядку на Заході. У них достатньо таланту, фізичної потужності та кадрових ресурсів, щоб нав'язати боротьбу фаворитам.
Х'юстон після кількох років перебудови перейшов до етапу, коли результат уже важливіший за перспективи. Кевін Дюрант залишається головною зброєю команди. Водночас у 38 років навряд чи варто очікувати, що Дюрант самотужки тягнутиме команду через чотири раунди плейоф.
Величезне значення матиме повернення Фреда Ванвліта, який пропустив попередній сезон через травму. Його вміння організовувати напад, контролювати темп і дбати про м'яч має допомогти Рокетс уникати хаотичних відрізків.
Алперен Шенгюн забезпечує команді інший вимір атаки: турецький центровий уміє розігрувати комбінації з вершини трисекундної зони, знаходити партнерів передачами та карати суперників за помилки в захисті. Амен Томпсон додає атлетизму, швидкості й універсальності та оборони.
Прихід Маркуса Смарта та Богдана Богдановича поглиблює ротацію й розширює тактичні можливості тренерського штабу.
Після двох поспіль вильотів у першому раунді плейоф наступним кроком має стати не просто ще один успішний регулярний сезон, а перемога в серії на виліт.
Міннесота має інший фундамент. Ентоні Едвардс уже сформувався як суперзірка, здатна брати на себе відповідальність у вирішальні моменти. Його вибухове прискорення, силові проходи під кільце та прогрес у дальніх кидках роблять напад Тімбервулвз небезпечним проти будь-якої оборони. Руді Гобер забезпечує надійність під кільцем, а Джейден Макденіелз відповідає за персональну опіку на периметрі й поступово стає вагомішою фігурою в нападі.
Особливо цікавою є кадрова перебудова команди. Прихід Ламело Болла додає ще одного талановитого організатора, а Джонатан Кумінга може принести атлетизм, ефективні проходи та додатковий тиск на захист суперника.
Обидва клуби здатні пройти далеко в плейоф, але для виходу на рівень головних фаворитів їм потрібно перетворити індивідуальну майстерність на командну систему.
Настав час зіграти Джаз
Юта Джаз давно не належить до еліти Західної конференції, однак новий сезон може стати важливим етапом перебудови клубу. У Солт-Лейк-Сіті зібрали чимало цікавих молодих баскетболістів. Щоправда, говорити про боротьбу за чемпіонство поки зарано, але шанси на плейоф найкращі за останні роки.
Лаурі Маркканен залишається одним із найважливіших гравців команди. Його присутність розтягує захист суперника та створює простір для партнерів. Водночас Джарен Джексон-молодший, який посилив Юту, додає команді захисної потужності, мобільності та можливості грати різними складами. Його здатність блокувати кидки й захищатися на кількох позиціях може стати фундаментом для побудови нової команди.
На периметрі особливу увагу привертатиме Даррін Петерсон – один із найцікавіших молодих талантів клубу. Від нього не варто вимагати миттєвого перетворення на суперзірку, однак його розвиток може визначити майбутню стелю "Джаз". Важливими будуть також прогрес Кейонте Джорджа та Айзеї Коллієра.
Для українських уболівальників особливий інтерес становить Святослав Михайлюк. Його головні козирі – кидок із-за дуги, рух без м'яча та здатність швидко ухвалювати рішення. У команді, де Маркканен і Джексон привертатимуть увагу захисників, своєчасні відкривання українця можуть стати важливим інструментом позиційного нападу. Михайлюк не зобов'язаний бути основним творцем атак, але має ефективно використовувати свої можливості, коли оборона суперника концентрується на лідерах.
Святослав Михайлюк (зліва)
Getty Images
Водночас конкуренція за ігровий час буде серйозною. Юта має чимало молодих гравців, яким потрібно розвиватися, а тренерському штабу належить знайти баланс між результатом і довгостроковими цілями.
Якщо Джаз зможуть налагодити захист, розкрити молодь і зберегти здоров'я ключових виконавців, команда цілком може зробити крок уперед.
Ветерани та юнаки: Голден Стейт шукає нову формулу успіху
Ворріорз входять у сезон із непростим завданням. Команда, яка ще кілька років тому визначала обличчя НБА, тепер змушена шукати баланс між досвідченими лідерами та новим поколінням. Стеф Каррі досі здатний змінювати перебіг матчів завдяки своєму кидку й руху без м'яча, але вік і фізичне навантаження дедалі сильніше впливатимуть на його можливості протягом сезону.
Якщо Каррі доведеться регулярно проводити на майданчику надмірну кількість хвилин, у вирішальних матчах йому може забракнути свіжості. Тому особливо важливими стануть здоров'я лідера та ефективність гравців ротації.
Джиммі Батлер має забезпечувати команді фізичну потужність, проходи під кільце та вміння знаходити очки в складних ситуаціях. Але відновлення після серйозної травми коліна залишається одним із головних чинників невизначеності.
Дреймонд Грін, зі свого боку, продовжує бути мозком захисту й важливим комунікатором на майданчику. Найбільш недооцінений лідер серед усієї ліги. Проблема та, що й в Каррі – вік. Те ж саме стосується й Ела Горфорда.
Одним із найцікавіших кандидатів на більшу роль є Брендін Подземскі. Він додає енергії, має "гарячу руку" та здатний створювати моменти для партнерів. Важливою фігурою може стати й новачок Яксель Лендерборг, від якого очікують універсальності та активності в захисті. Молоді гравці мають не просто підміняти ветеранів, а й пропонувати нові варіанти в нападі, щоб суперники не могли зосередити всю увагу на Каррі.
Головна проблема Ворріорз полягає в тому, що часові горизонти ветеранів і молоді не збігаються. Каррі прагне боротися за титул уже зараз, тоді як молодим баскетболістам потрібен час для розвитку. Крім того, клуб завершив попередній сезон із 37 перемогами та 45 поразками, тож, як бачимо, одного лише досвіду колишніх чемпіонів недостатньо.
Тіньові претенденти на плейоф
Портленд і Фінікс підходять до нового сезону з спільною метою – боротьби за місце в плейоф. Трейл Блейзерс роблять ставку на молодь, розвиток Скута Гендерсона та Шейдона Шарпа, а також прогрес Донована Клінгана. Для команди важливо не просто накопичувати перспективних гравців, а навчитися стабільно перемагати сильніших суперників.
Окрема сюжетна лінія – повернення до рідного клубу легенди франшизи Деміана Лілларда. Водночас конкуренція за місце в задній лінії загострюється через появу Джа Моранта. Як тренерському штабу на чолі з Майком Норі вдасться поєднати двох вибухових захисників невисокого зросту? Їхній атакувальний потенціал величезний, але обом потрібен м'яч, а суперники можуть цілеспрямовано використовувати їхні габарити в захисті.
Фінікс Санз перебувають в іншій ситуації. Після перебудови команди навколо Девіна Букера клубу потрібно довести, що він здатний знову претендувати на місце серед учасників постсезону.
Джордан Отт успішно провів свій дебютний сезон на чолі команди, здобувши 45 перемог, хоча перед чемпіонатом далеко не всі очікували від Санз такого результату. Тепер "сонячним" потрібно довести, що цей успіх не був випадковістю.
Крах "парусників"
Ще недавно Лос-Анджелес Кліпперс асоціювалися із зірковим складом, великими амбіціями та боротьбою за чемпіонство. Тепер від колишнього проєкту майже нічого не залишилося. Після відходу Джеймса Гардена та Івіци Зубаца клуб продовжив масштабну перебудову, попрощавшись із Каваєм Леонардом, Бенедиктом Матуріном, Джоном Коллінзом і Богданом Богдановичем. Новими обличчями команди стали Даріус Гарленд і Брендон Інгрем, а Макс Струс мав додати їй влучності з периметра.
Однак кадрові втрати можуть стати лише частиною проблем. Інгрем ризикує пропустити весь сезон через травму ахіллового сухожилля, а Струс зазнав ушкодження в передсезонний період і не зможе допомогти команді на старті чемпіонату.
Не варто забувати й про скандал навколо контракту Леонарда, який завершився серйозними санкціями з боку ліги. Власника клубу Стіва Балмера відсторонили від діяльності команди, покарання отримали й кілька керівників організації, а самих Кліпперс позбавили п'яти піків першого раунду драфту. Це серйозний удар не лише по репутації клубу, а й по його майбутньому: без цінних драфт-активів і стабільного кадрового ядра перебудова стає значно складнішою.
Розвиток молоді – і нічого більше: Даллас, Пеліканс, Гріззліс, Сакраменто
Для цих чотирьох команд сезон-2026/27 може стати передусім роком пошуку відповідей, а не боротьби за високі місця.
Даллас отримав фундамент для майбутнього в особі Купера Флегга, який уже провів сильний дебютний сезон. Тепер головне – продовжити його розвиток, дочекатися повноцінного повернення Кайрі Ірвінга та зрозуміти, чи здатна команда швидко вибратися з кризи.
Нью-Орлеан покладається на молодих Деріка Квіна та Джеремію Фірса. Новий тренер Джамал Мозлі має перетворити перспективних виконавців на цілісну команду, хоча питання щодо майбутнього Зайона Вільямсона залишається відкритим.
У Мемфісі починається нова епоха без Джа Моранта. Тепер увага прикута до третього піку драфту Кемерона Бузера, Зака Іді та інших молодих гравців. Гріззліс фактично будують новий проєкт, тому вимагати від них швидких результатів зарано.
Сакраменто – це Сакраменто. Травма Бена Сіммонса лише підживлює жарти про прокляття, яке тяжіє над клубом, а славні часи початку 2000-х дедалі більше нагадують якийсь збій у часовій лінії.
Де дивитися матчі НБА в Україні
В Україні офіційним транслятором матчів ліги є Maincast Sport.
Матчі сезону-2026/2027 можна буде дивитися як на телеканалі Maincast Sport, так і на платформі Maincast.TV.
Читайте також :
Відео
Фото
Леброн – у Філадельфії, зміни в Бостоні та Маямі, Нікс захищають титул: прев’ю Східної конференції НБА
