Під час війни митна система має одночасно забезпечувати контроль і не створювати небезпеки для людей, транспорту і товарів. Тому Україні потрібне не послаблення контролю, а його переосмислення з урахуванням воєнних реалій.
Ідеться про архітектуру, яка поєднує цифрові рішення, оцінку ризиків і механізми швидкого переходу між штатним, обмеженим та аварійним режимами роботи. Це дасть змогу зменшити концентрацію вантажів у небезпечних зонах, зберегти ефективність контролю і забезпечити стійкість логістики за тривалих загроз.
Війна змінила критерії ефективності
Росія випробовує українську логістику на міцність. У 2026 році портова інфраструктура та залізниця зазнають численних атак. Обстріли знищують склади, термінали, колії та рухомий склад, тоді як ланцюги постачання мають працювати навіть після руйнувань, блокувань маршрутів чи втрати документів.
До великої війни ефективність логістики оцінювали переважно за вартістю, швидкістю та рівнем сервісу. Централізація запасів, скорочення кількості складів і концентрація операцій на великих логістичних вузлах давали бізнесу економію. Однак така модель створювала критичні точки відмови: один склад, маршрут, термінал чи інформаційна система могли зупинити всю мережу.
Зараз безперервність операцій стала окремим показником ефективності. Бізнес інвестує в резервні локації та перевізників, розподілені запаси, дублювання документів і даних, автономне енергопостачання та взаємозамінність персоналу. Проте навіть найкращий план безперервності не спрацює, якщо регуляторна процедура прив'язує вантаж до зруйнованого місця доставки або вимагає, щоб транспорт довго стояв у зоні підвищеного ризику.
Проблема не в митному контролі, а в тому, що логіка процедур мирного часу не завжди враховує воєнну реальність. Обов'язкове пред'явлення товарів, скупчення вантажівок біля терміналів, послідовне виконання формальностей і складна зміна митниці призначення можуть збільшувати час, який вантаж проводить у небезпечному місці. Митна процедура має дозволяти гнучко визначати місце й форму контролю, а за потреби – швидко змінювати маршрут або місце доставки.
Саме тому Мінфіну і Держмитслужбі доручили переглянути чинні процедури та підзаконні акти, щоб адаптувати митні формальності до умов війни. Перший пакет змін уже представили бізнесу та бізнес-асоціаціям на засіданні робочої групи.
Контроль без концентрації ризику
Орієнтир для реформування митних процедур під час війни простий: вантажівка не повинна стояти в місці доставки довше, ніж це об'єктивно потрібно для контролю. Якомога більше формальностей варто виконувати заздалегідь або відразу після прийняття декларації. Якщо огляд, відбір зразків чи інші контрольні заходи не потрібні, завершення доставки не повинно блокувати подальше оформлення.
На час воєнного стану варто запровадити механізм, за якого транспорт після основних перевірок може залишити зону митного контролю ще до завершення оформлення, якщо митне забезпечення (пломби) зберігається. Це не послаблення контролю, а його рознесення в часі: митниця завершує частину формальностей без черг, а бізнес зменшує ризик втратити товар і транспорт.
Такий підхід має спиратися на оцінку ризиків. Операції з низьким ризиком можуть проходити за прискореним сценарієм, з ознаками ризику – підлягати додатковому контролю. Так державний ресурс ітиме туди, де він справді потрібен.
Зміна митниці призначення
Якщо склад чи термінал пошкоджені, вантаж треба швидко перенаправити в інше місце. Для цього механізм зміни митниці призначення має бути простим і зрозумілим. Рішення має оперативно ухвалювати митниця за місцем фактичного прибуття товару на підставі звернення декларанта або перевізника.
Водночас індивідуальних погоджень недостатньо, коли криза масова. Потрібні чіткі нормативні підстави, строки і наслідки рішень. Якщо місце доставки не працює через пошкодження інфраструктури, відсутність зв'язку чи іншу безпекову загрозу, вантаж має перенаправлятися швидко і без зайвих формальностей.
Оновлені правила роботи місць доставки визначають умови їх відкриття і закриття, вимоги до облаштування і порядок погодження доставки товарів в інше місце. Наступним кроком має стати механізм, за якого формальності швидко виконує митниця за місцем прибуття товару. Окремої уваги потребують тимчасові зони митного контролю в погоджених безпечних місцях. Вони можуть стати містком між потребою у фізичному контролі та неможливістю працювати на звичному об'єкті.
Контроль з урахуванням війни
Статус авторизованого економічного оператора (АЕО) передбачає відповідність певним критеріям, зокрема щодо обліку, внутрішніх процедур і безпеки ланцюга постачання. Пошкодження авторизованого об'єкта може порушити контроль доступу, відеоспостереження, роботу облікових систем або зберігання документів. Формально це створює ризик невідповідності, хоча компанія ні в чому не винна.
Читайте також
"На державу не розраховуємо". Як постраждалий бізнес оговтуватиметься від обстрілів
Для підприємств, які постраждали від воєнних дій, потрібен спеціальний, але контрольований режим моніторингу. Його основою можуть бути заява підприємства, документальне підтвердження пошкодження і погоджений з митницею план відновлення. На перехідний період компанія повинна мати змогу застосовувати компенсаційні заходи: альтернативний контроль доступу, ручні журнали переміщення товарів та персоналу, резервний облік, дублювання документів і тимчасове обмеження доступу до пошкоджених зон.
Важливо прибрати дублювання перевірок. Якщо документи подали й перевірили централізовано під час надання авторизації, повторно вимагати їх немає сенсу. Це збільшує адміністративне навантаження, а контроль від цього не посилюється.
Що ще варто вдосконалити
Напрацьовані законодавчі зміни стосуються переважно імпорту: прискорення оформлення і скорочення часу, який вантаж проводить у місці доставки. Проте експорт теж потребує уваги. Варто максимально спростити митні формальності, наприклад, дозволити оформлення без заїзду на митний термінал, якщо не потрібні огляд чи відбір зразків, а пломби накладати в пункті пропуску.
Слід врегулювати й підтвердження втрати товарів унаслідок воєнних інцидентів. Перелік доказів має відповідати реальності, у якій документ не завжди можна отримати одразу. Акти огляду, відеофіксацію, документи органів влади, перевізників, аварійних служб та інші надійні докази треба оцінювати в сукупності.
Окремий блок – нетарифний контроль. Перевірка кожної партії створює затримки і розпорошує ресурс контролерів. Модель на основі оцінки ризиків, електронний обмін даними, перехідні періоди для нових вимог до маркування й технічних регламентів дадуть змогу поєднати швидкість із захистом споживачів.
П'ять нагальних рішень
Визначити режими роботи митниці. Закріпити штатний, обмежений та аварійний режими з чіткими критеріями переходу між ними.
Зробити прискорене митне оформлення базовим сценарієм. Застосовувати його насамперед для перевірених компаній та операцій з низьким ризиком.
Запровадити оперативне перенаправлення вантажів. Встановити дієвий механізм зміни митниці призначення та місця доставки з можливістю використовувати тимчасові зони контролю.
Налаштувати пропорційний моніторинг авторизацій. Для постраждалих підприємств враховувати план відновлення і компенсаційні заходи.
Диверсифікувати митну інфраструктуру. Створити резервні місця оформлення й очікування, дати посадовцям змогу працювати поза звичними приміщеннями і гнучко перерозподіляти вантажопотоки та кадри.
Україні не обов'язково створювати окремий правовий інститут для кожного воєнного ризику. Частину проблем можна розв'язати швидше, адаптувавши чинні механізми митного оформлення, доставки та зміни митниці призначення. Цей процес має завершитися затвердженням чітких правил.
Нова митна архітектура має спиратися на принцип, однаково важливий для держави і бізнесу: контроль залишається надійним, але не створює додаткової небезпеки. Найкраща відповідь на наступний інцидент – заздалегідь визначений алгоритм, який зберігає простежуваність операцій і безперервність постачання.
