Хто заплатить за податок на посилки

15 жовтня Рада ухвалила в цілому законопроєкти № 16051-1 та № 15460. Пільгу для комерційних посилок до 150 євро скасовано: ПДВ 20% рахуватимуть з першого євро, і він одразу буде в ціні замовлення на маркетплейсі. Без податку лишаються некомерційні посилки між фізособами до 45 євро, несупроводжуваний багаж до 150 євро та окремі товари для оборони. Мита на посилки до 150 євро, як і раніше, немає. Покупець побачить вищу ціну, український продавець — нарешті рівніші умови з імпортом. Але найбільше зміниться для самих платформ. Податок збирає платформа Модель зроблена за зразком європейської системи IOSS: ПДВ рахує й сплачує маркетплейс у момент продажу, а не покупець на митниці. Державі простіше працювати з платформами, ніж із мільйонами дрібних відправлень, і цей підхід я підтримую. Для платформи ж це окремий проєкт. Нерезидент має призначити посередника в Україні. Обидва стають на облік на митниці й отримують спеціальний код платника ПДВ для дистанційних продажів. Далі — щомісячна звітність, детальний облік продажів, який митниця може запросити, і гарантія сплати ПДВ в еквіваленті 100 тис. євро. Надає її саме український посередник. Читайте також Міноборони просить трильйон гривень. Де уряд шукатиме гроші? Виходить, що посередник ризикує власними грошима за чужі розрахунки з бюджетом, і на таку роль погодиться не кожен. Іноземній компанії доведеться знайти партнера й домовитися з ним про ціну цього ризику, контроль за розрахунками і про те, хто платить у разі податкових претензій. Навіть якщо вона ніколи не планувала мати в Україні юрособу чи офіс. Хто виграє Український імпортер платить ПДВ, тримає склад, людей і гарантійний сервіс. Продавець, який слав посилку напряму до 150 євро, роками не платив нічого. Цю різницю треба було прибирати, тож аргумент про рівні умови цілком справедливий. Але чекати, що після цього місцевий ритейл почне вигравати в AliExpress і Temu, наївно. Їхня перевага — асортимент, масштаб виробництва й логістика, а податок був лише частиною історії. Мене більше цікавить інший наслідок. Для глобальної платформи з юристами, податківцями й досвідом роботи в десятках юрисдикцій українські вимоги — ще один пункт у плані робіт. Для нішевого магазину з кількома тисячами українських замовлень на рік гарантія, посередник та інтеграція з митницею можуть зробити наш ринок збитковим. Такі продавці або підуть, або перейдуть під великі маркетплейси, які візьмуть ці функції на себе, і стануть від них ще залежнішими. Реформа, яка мала вирівняти конкуренцію, у підсумку може посилити найбільших гравців. Проти оподаткування це не аргумент, але враховувати його варто. Де система може дати збій Порахувати 20% — найпростіша частина. Складніше домогтися, щоб платформа, пошта й митниця бачили одну й ту саму операцію. Тримається все на унікальному контрольному номері покупки. Ще до ввезення платформа передає митниці номер, вартість, валюту й дату оплати, а пошта чи експрес-перевізник отримує той самий номер. Митниця зіставляє дані автоматично, і посилка проходить через електронний реєстр без окремої декларації. Але онлайн-торгівля складається з винятків. У замовленні три товари, а один продавець так і не відправив. Покупець скасував частину. Посилка загубилася або поїхала назад. Щоразу дані платформи розходяться з тим, що фізично приїхало, і поки незрозуміло, хто цю розбіжність виправляє, скільки часу це займе і де весь цей час лежить посилка. Окреме питання — як швидко покупець отримає назад ПДВ за повернений товар. Покупцеві байдуже, наскільки продумане адміністрування, якщо він не може забрати замовлення. Платформі це коштує навантаження на підтримку, затримок і втрачених клієнтів. Добрий результат тут — коли споживач нової системи взагалі не помічає. 10 мільярдів — поки що прогноз Мінфін розраховує приблизно на 10 млрд грн на рік, які через спецфонд підуть на ЗСУ. Пакет також входить до зобов'язань перед МВФ і є умовою макрофінансової допомоги ЄС. Під час війни сперечатися з цим я не буду. Але ця сума залежить від того, як поведуться покупці й продавці. Хтось замовлятиме менше, хтось перейде до українських магазинів, частина іноземних компаній перебудує модель. Реальну цифру ми побачимо щонайменше через рік роботи системи. При цьому Україна переконує іноземний бізнес інвестувати й заходити на ринок. Податків такий бізнес не боїться. Йому важливо заздалегідь порахувати, скільки коштуватиме виконання правил і які ризики він бере, та бути певним, що правила не перепишуть посеред гри. Для рішення про присутність на ринку це часто важить більше, ніж ставка. Чи встигнуть до липня 2027 року Закон ще має підписати Президент, а норми запрацюють не раніше 1 липня 2027 року, тобто приблизно за вісім з половиною місяців. Крім дати, потрібне окреме рішення Кабміну про готовність ІТ-систем митниці, маркетплейсів і механізму справляння ПДВ. Передбачено й перший рік без штрафів за неповну чи несвоєчасну сплату ПДВ, якщо податок зрештою сплачено повністю. Обидва запобіжники правильні. Проте відсутність штрафу не поверне бізнесу гроші, витрачені на затримки й розгніваних клієнтів. А рішення про готовність легко стає формальністю, коли тиснуть зобов'язання перед партнерами. Глобальні платформи вбудовують зміни для десятків країн у спільний графік розробки, і вісім місяців для них небагато. Фінальні підзаконні акти й технічні специфікації потрібні якомога раніше. Так само потрібне тестове середовище, де можна прогнати звичайну покупку, часткове скасування, повернення, помилку в даних і зміну вартості замовлення. Якщо держава перекладає адміністрування податку на приватний бізнес, інфраструктуру для цього вона має забезпечити сама. Половина справи Скасування пільги для дешевих комерційних посилок я підтримую: рівніші умови для українського бізнесу, гроші для бюджету й наближення до правил ЄС — достатні підстави. Але ухвалений закон — це половина роботи. Друга половина — підзаконні акти, специфікації й тестування. Від них залежить, чи стане українська IOSS робочим інструментом, чи ще одним бар'єром, через який частина продавців просто перестане відправляти посилки в Україну.