Економіка навчилася жити в умовах постійного шторму. На папері показники демонструють вражаючу адаптивність: підприємства переїжджають, переорієнтовують логістику, купують генератори і продовжують працювати. Проте за фасадом статистики ховається небезпечне явище – ілюзія відновлення.
Статистика створює ілюзію безпеки
У вересні Advanter Group разом з "Дією.Бізнесом", Мінекономіки і платформою "Пульс" провела 26-ту хвилю дослідження стану мікро-, малого та середнього підприємництва (ММСП) під час війни. За його даними, середньозважений результат роботи бізнесу за вісім місяців 2026 року становив 89% від рівня аналогічного періоду 2025 року. У червні цей показник становив 83,8%.
На перший погляд, це привід для стриманого оптимізму: можна рапортувати про поступове повернення принаймні до торішніх обсягів. Якщо ж подивитися на дані глибше, стає очевидно: це зовсім не зростання, а закриття разових контрактів і витискання залишків ресурсу. Реальний стан речей набагато тривожніший.
Арифметика прихованого спаду
За усередненими 89% ховається значний дисбаланс.
По-перше, майже половина підприємств (47%) працюють нижче рівня 2025 року. Позитивне середнє значення забезпечує лише вузький прошарок компаній.
По-друге, попит падає. Баланс замовлень становить мінус 46 відсоткових пунктів: падіння фіксують 57% підприємств і лише 11% заявляють про їх зростання.
По-третє, песимізм став хронічним. Індекс активності бізнесу UBI застряг на позначці 35,3 зі 100. Значення нижче 50 свідчать про глибокі негативні очікування та спад. Бізнес не вірить у швидке покращення і переходить у режим виживання.
Прірва між великими та малими
Ще один критичний тренд – різке розшарування бізнесу за розміром. Великі та середні компанії, маючи доступ до капіталу і довгострокових контрактів, показують відносне зростання: середній бізнес вийшов на 107% від рівня 2025 року.
Натомість мікробізнес перебуває на позначці 82%. Розрив між мікро- та малим бізнесом досяг рекордних 16 відсоткових пунктів. Юридичні особи (94%) значно краще долають виклики, ніж ФОПи (81%), які виявилися найбільш незахищеними.
Навіть промисловість демонструє виснаження: завантаженість виробничих потужностей знизилася до 58,5% проти 61,9% в червні. Понад 35% підприємств працюють менш ніж на половину можливостей. "Відновлення" відбувається без інвестицій чи модернізації: бізнес доїдає накопичені ресурси. Напередодні важкої зими запаси міцності закінчилися, а нові джерела ресурсу не з'явилися.
Енергетична автономія без грошей
Підготовка до опалювального сезону показує ще один критичний розрив: між технологічною готовністю та фінансовою спроможністю. Підприємці продемонстрували феноменальну самоорганізацію, але вона дорого коштує.
Протягом останніх місяців бізнес активно інвестував в енергонезалежність. Якщо в березні 2026 року жодного джерела альтернативного живлення не мали 23% підприємств, то у вересні – лише 13%. Понад 87% компаній мають генератори або акумулятори, проте їх наявність не означає збереження прибутковості.
Автономія не рятує від збитків
Робота на альтернативному живленні збільшує собівартість продукції та послуг. Попри високий рівень автономії, 58% фірм фіксують втрати 10% доходу через відключення світла (у березні – 47%). Кожен четвертий бізнес втрачає 35% доходу.
Причина банальна: обмежена потужність. У 43% підприємств системи автономного живлення покривають менше 20% потреб виробництва чи офісу. Як наслідок до опалювального сезону 2026-2027 років повністю або переважно готові лише 34% компаній. Понад 21% критично залежать лише від централізованого опалення, а впевнено прогнозують безперебійну роботу взимку лише 11% респондентів.
Фінансове виснаження
Головна загроза цієї осені – не стільки відключення, скільки відсутність грошей, щоб пережити черговий виток кризи. Накопичені роками запаси міцності вичерпані: 74% підприємств мають фінансові резерви менш ніж на три місяці, а 32% не мають фінансової подушки взагалі або її вистачить менш ніж на 30 днів.
Війна вимагає страхування від воєнних ризиків, але ринкові інструменти не працюють. За останній рік фізичних пошкоджень майна від обстрілів зазнали 24% компаній, а реальне страхове покриття воєнних ризиків мають 0,9% компаній.
Читайте також
Страхування від військових ризиків: як працює механізм для бізнесу
Причина – високі тарифи, які пропонує ринок: понад 6% від вартості майна на рік. Майже половина підприємств (49%) готова страхуватися за нормальної ставки до 1%, а 30% зневірилися і відмовляються від страхування за будь-яких умов.
Понад те, 80% постраждалих компаній не подають заявок на державну чи міжнародну компенсацію. Вони вважають це юридично безперспективним або не вірять у реальність виплат (40%). Коли воєнні збитки не компенсуються, а фінансовий запас обчислюється тижнями, будь-який зовнішній шок – від чергових блекаутів до податкового тиску – може запустити ланцюгову реакцію банкрутств.
Силовий тиск і тінізація
На тлі виснаження внутрішніх ресурсів бізнес зіткнувся із загрозою, яка йде не від ворожих ракет, а із середини системи: повертаються силовий тиск і фіскальні бар'єри. Дані 26-ї хвилі дослідження зафіксували тривожний тренд: держава повертається до силових моделей поведінки щодо приватного сектору.
Проблемою номер один у стосунках підприємців з податковою (23%) залишається блокування податкових накладних через систему моніторингу (СМКОР).
За останні два місяці з тиском з боку правоохоронців та контролерів зіткнулися 20% компаній (у червні – 10%). Серед юридичних осіб про тиск заявили 28%.
Довіра до держави падає. Лише 17% компаній зазначили, що за останній період не мали проблем у взаємодії з державними органами (у червні таких було 36%).
Поведінка держави штовхає економіку в тінь. Основними чинниками тінізації підприємці називають високе навантаження на фонд оплати праці та ПДВ (71%), недовіру до інституцій (52%), неможливість конкурувати з тіньовим бізнесом (39%).
Щоб повернути бізнес у легальне поле, підприємцям потрібні не релізи про мораторій на перевірки, а прості речі: рівні правила гри та знищення тіньових схем (52%), мораторій на зміну податкового законодавства на три-п'ять років (52%) і зниження навантаження на фонд оплати праці до 20% (48%).
Чотири класи бізнесу
Узагальнювати стан бізнесу означає допускати системну помилку. Кластерний аналіз показує, що підприємництво розпалося на чотири чітко виражені групи.
Перша – "У кризі" (21%). Працюють на 43% від обсягів 2025 року. У 56% з них грошей вистачить менш ніж на місяць, команди 52% фірм мають важкий психологічний стан. Це переважно мікробізнес, який стоїть за крок від закриття.
Друга – "Тримаються без запасу" (44%). Найбільша група. Формально вони вийшли на 100% від рівня 2025 року, але живуть з горизонтом планування один-три місяці і мають найбільше накопичених проблем (6,6 системного бар'єра на компанію).
Третя – "Зростають, але виснажені" (19%). Показують найкращі фінансові результати (у середньому 105% від 2025 року), але працюють на межі ресурсу. У 27% компаній цієї групи команди вигорають, а 32% очікують погіршення ситуації.
Четверта – "Стійкі стратеги" (16%). Єдиний здоровий сегмент. Компанії володіють резервами і баченням майбутнього. 60% з них мають стратегію розвитку на рік і більше. Навіть у нинішніх умовах 35% фірм активно розширюють бізнес.
Що треба зробити негайно
Головний актив економіки – особистий ресурс власників бізнесу – виснажується. 32% респондентів серед головних обмежень для розвитку називають вигорання власника. Якщо державна політика не зміниться від "витискання залишків" до "створення умов для збереження стійкості", зима може стати точкою зламу для тих 44% бізнесів, які "тримаються без запасу". Уряд має негайно зробити три кроки.
Перший – підтримати енергостійкість. Посилити програму прямих грантів та субсидій на придбання енергетичного обладнання (про це просять 56% компаній) і частково компенсувати витрати на пальне для генераторів (39%).
Другий – перезапустити воєнне страхування. Створити працездатний державний механізм страхування майна від воєнних ризиків зі ставкою до 1-2%. Це дасть змогу залучати банківські кредити під заставу.
Третій – запровадити мораторій на тиск і забезпечити фіскальну стабільність. Зупинити силові перевірки, забезпечити прогнозованість роботи СМКОР і зафіксувати податкові правила щонайменше на кілька років наперед.
Бізнес довів свою стійкість, але він має межу зносу. Слід припинити жити ілюзією відновлення і почати рятувати тих, хто створює робочі місця і сплачує податки.
